Олександра    Анатоліївна    Альохіна

Останнім часом ми багато говоримо про інтерактив як основну складову сучасного уроку. І складається враження, що це панацея від незнань учнів, від неуспіху. Але я вважаю, що використання інтерактивного навчання не самоціль, а  засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості. Дає можливість проявити себе і при цьому почуватись у безпеці.

Усе наше життя – це імпровізація, це діалог із світом. А чому уроки мови та літератури мають будуватися інакше? Світ дорослих у пошуку істини не відрізняється від світи дитини. Тому я вважаю, що шукати істину можна і необхідно саме разом: учень – вчитель, пам’ятаючи, що думка викладача – не істина в останній інстанції, а лише допоміжний імпульс на шляху учня до власної правди.

На своїх уроках та в позаурочній діяльності з предмету я вдаюсь до активізації внутрішніх індивідуальних потенцій особистості, які ведуть до вдосконалення. Намагаюсь розвивати активну діяльно-практичну сферу дитини, яка сприяє засвоєнню нею унікального досвіду людства, вміщеного в літературі. Встановлює психологічно сприятливі навчальні та особистісні стосунки у системі відносин “учитель-учень”, “учень-учень”. Створює на уроках інтерактивне середовище навчання, за якого кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Саме мова та література – універсальна база мислення та розвитку творчої діяльності учнів.  Завдяки творчій діяльності в дитині розвивається здатність самостійно реалізовувати свої можливості. А самореалізація, яка лежить в основі будь-якого творчого процесу, веде до особистісного зростання.

Я переконана, що в сучасній системі особистісного навчання провідне місце має займати вивчення літератури, оскільки формування особистості людини складається з формування душі, духа і тіла. І саме література займається, в першу чергу, розвитком і формуванням душі кожної особистості. Втілення цього відбувається через створення інтерактивного середовища навчання, використовуючи парні, групові, колективні режими діяльності.

.​Для того, щоб подолати складності у застосуванні особистісно-орієнтованого навчання, я звернулася до інтерактивних методів.

На початку кожного навчального року я, розпочинаючи перший урок, пропоную учням середньої і старшої школи пройти анкетування. Метою цього анкетування стає не просто знайомство з учнями і з рівнем їх досягнень у вивченні української мови та літератури, а й прагнення зорієнтувати кожного учня на удосконалення своїх знань в певних галузях цих предметів і з певних видів роботи, розвиток вміння правильно оцінити свої можливості і знання, а в учнів старшої школи – ще й правильного визначення їх подальшого професійного напрямку. Я прагну підштовхнути учнів до самовдосконалення, самоактуалізації та самоствердження. Спираючись на результати анкетування кожної групи, я коригую свої цілі і завдання відповідно до  завдань, які поставили перед собою учні. В кінці кожного навчального року я проводжу підсумкове анкетування з метою:

1) чи впоралися учні з завданнями, які вони самі перед собою поставили;

2) чи мала співпраця вчителя і учня плідні наслідки. Такий підхід дає можливість мати постійний зворотній зв’язок з „учнем”, передбачає систематичне внесення змін у подальшу спільну діяльність учня і вчителя.

На уроках запроваджуються інтерактивні методи навчання, в основу яких покладено спілкування як двосторонній процес, в якому учень – учитель або учень – учень обмінюються думками, інформацією, що надає учням можливість для формування основних пізнавальних умінь, навичок і зразків поведінки в суспільстві. Навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співпраця, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять.

У більшості методичних джерел роботу в групах подають як рівноправну роботу. Але я  вважаю доцільним, щоб кожна група обирала експерта, який зможе не тільки доповідати результати роботи колективу, але й певним чином підштовхувати, спрямовувати роботу членів своєї групи. Найчастіше застосовую домашню роботу учнів у групах, коли кожна група отримує власне завдання. Особливу увагу приділяю організації роботи в групі, де кожний учень має усвідомлювати свій внесок..

​Для навчання важливі всі рівні пізнання і всі види методик та технологій. Тому у своїй практиці я користуюсь  академічними методиками,  застосовуючи всі три моделі навчання (залежно від участі учнів у навчальному процесі). Пасивну, активну та інтерактивну. Хоча перевагу віддаю активній (де передбачається застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів) та інтерактивній (де навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів, де створюється атмосфера співробітництва).

Використовуючи на своїх уроках елементи  інтерактивного навчання, прагну налаштовувати учнів на ефективний процес пізнання, щоб вони мали в ньому особистісну, власну зацікавленість. Вважаю, що побудова інтерактивного діалогу-співпраці з учнем має позитивний ефект, є одним з найбільш цінних інструментів в арсеналі педагога.

Я вважаю необхідним продовжувати працювати над збереженням оригінальності, неповторності особистості кожного учня, не допускаючи втручання у його внутрішній духовний світ; працювати в напрямку, де вчитель має бути старшим членом групи, що покликаний здійснювати компетентне керівництво навчально-виховним процесом, а учні самі мають брати участь у плануванні процесу навчання.